Персональний сайт

        «Даймо клятву собі, що ніколи  не забудемо  стежку до школи , де нам знань відкривали дороги наші другі батьки – педагоги», - такими поетичними рядками наш місцевий поет Костянтин Лєсьєв –Лесь висловив думку майже всіх учнів,  які  закінчували школу і стояли на порозі самостійного життя. З впевненістю можна сказати, що до таких випускників належала і Леся Цвігун, яка  у 1987 році закінчувала середню школу №1  міста Гайворон. Навчалася на відмінно, була активісткою, артисткою, гарно співала і мріяла, звичайно, про професію вчителя.  Це були мрії більшості   дівчаток в ті роки.  Промовляючи в думках слова поета Леся і не сподівалася, мабуть, що  юнацькі  мрії і поетичні рядки виявляться пророчими.

      Без особливих проблем Леся вступає до педагогічного вузу і звичайно на факультет, де готують вчителів початкових класів. Маючи добрі знання  та звичку серйозно ставитися до будь-якої дорученої їй справи, гарно навчається, здобуває необхідні знання і переконується в тому, що це саме та професія про яку мріяла ще з шкільної лави.  Непомітно пролітають студентські роки, випускний, диплом і….    Уже, колишня студентка отримує направлення  у  рідне місто Гайворон  і в школу,  яку   ще зовсім недавно закінчила. Тож  педагогічна стежинка Лесі Цвігун знову стелилася до рідної школи. Така ситуація і надзвичайно  радувала і по особливому тривожила тепер уже вчительку   1-го?????  класу  Лесю Вікторівну Цвігун. Раділа молода  вчителька тому, що розуміла якими складними можуть виявитися перші кроки у професію, нюанси якої можна пізнавати все життя, а у рідній школі і стіни допоможуть. Хвилювалася, тому, що повинна була стати у професії поряд зі своїми вчителями, а це надзвичайно відповідально. У нашій школі, так традиційно склалося, дуже досвідчені, талановиті і творчі вчителі початкових класів: Марущак В. В ., Щербань Н. Д., Сторожук А. С., Ставчанська Л. А., Сосонська Л. І. – заслужений учитель України. Кожен з них вивчив і виховав не одне покоління учнів, став майстром у своїй справі. Колектив  школи  з радістю прийняв до себе Лесю Вікторівну. А вона  з наполегливістю взялася за роботу. Щоденна праця: ретельна підготовка до кожного уроку, турботливе ставлення до кожного учня, відвідування уроків колег, недоспані ночі… і знову все спочатку. Лесі Вікторівні  поталанило працювати з Сосонською Л. І., яка з великою радістю передавала своїй колишній учениці сласний досвід роботи.   Велику допомогу Леся Вікторівна отримала і від Кобець Л. Т., яка тоді працювала заступником директора школи і  мала унікальний  досвід роботи з вчителями початкових класів.  Пройшло не багато часу, і старші колеги стали помічати, що молода колега - більш впевнена в собі, вона з радістю запрошувала колег на свої уроки, їй вдавалися різноманітні позаурочні заходи. Наполеглива щоденна праця дозволила Лесі Вікторівні  пізнати нюанси педагогічної роботи з молодшими школярами, систематизувати набуті у вузі знання, перейняти найцікавіші здобутки старших колег. Проте, найбільшим здобутком Лесі  Вікторівни можна вважати те, що  кожний день роботи з дітьми приносив їй нові власні  відкриття, почав вимальовуватися її власний вчительський почерк. У нашій школі вона пропрацювала лише три роки, але набутий досвід, я переконана, дозволив їй без проблем влитися в будь - який педагогічний колектив і стати справжнім вчителем для своїх майбутніх вихованців.

      Вчитель історії вищої категорії ЗШ І – ІІІ ступенів №1 м.Гайворон

 Гродзінська Тетяна Миколаївна