Персональний сайт
Вчителя початкових класів НВК "Гайворонська гімназія-загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №5"
Цвігун Лесі Вікторівни
У 1991 році я стала студенткою Кіровоградського педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна.
З посмішкою згадую слова мами: «Між розумними людьми і сама порозумнішаєш». Я зрозуміла, що навчатися потрібно в інституті, а в педагогічному - вирішила сама. Причин багато, але головна - мене не перестають дивувати першокласники, маленькі особистості, які вражають і щирістю, і відданістю, і цікавістю. Мені цікаво спостерігати за їхнім зростанням, радіти їх успіхам. І так кожні чотири роки! Приходять інші діти, інші батьки…клопітка робота! Але головне - знаходити в кожній дитині добро і позитив.Ось це мене і тримає у школі!
А в інституті пройшли найкращі роки. На мою думку, інститут - це сходинка між дитинством і дорослим життям. І для мене вона була важливою і цікавою. Інститут став для мене великою школою життя, тому що тут я навчалася бути самостійною (приїхала з маленького містечка і жила в гуртожитку), набула впевненості, відповідальності, уміння спілкуватися.
З’явилися нові друзі, знайомі старшокурсниці, які завжди мали про запас гарні поради.
З теплотою і вдячністю згадую викладачів факультету. Улюбленого куратора 11 групи – Т. Мельничук (на жаль покійної), «вічно юного» Мельничука С. Г., Потєху Л.І., Дубинського І.В., Головань Н. О. Вони змогли донести до нас важливість вчительської професії, поділилися «секретами» викладання та своєю мудрістю.
Особливу подяку хотілося висловити Живіцькій Л.В., яка була керівником курсової роботи на третьому курсі і керівником педагогічної практики в Кіровоградській ЗШ №11. Саме вона навчила говорити російською мовою, довела навички написання конспектів до автоматизму, навчила малювати «символы-вводы» (їх ми малювали вночі).
